Назад

Чому всі будують зернові термінали в портах та біля кордонів України?

В даний час термінали на західному кордоні будуються практично скрізь, де для цього є можливість. Подібні сухопутні логістичні хаби з моменту повномасштабного російського вторгнення стали своєрідною «відповіддю» на блокування портів України, що допомогло в експорті вагомої кількості агропромислової продукції за останні кілька років.

Як показує статистика, з березня 2022 року по грудень 2023 року за допомогою залізничного рухомого складу було експортовано понад 36 мільйонів тонн агропромислової продукції. При цьому бізнес із урахуванням досить високого попиту збільшив загальну кількість перевантажувальних хабів на західних кордонах України.

Але скільки сьогодні логістичних хабів існує на прикордонних із країнами Європи територіях? Які перспективи на них чекають? Експерти говорять про те, що загальна кількість перевантажувальних терміналів на прикордонних областях України з країнами Євросоюзу за останні кілька років суттєво зросла.

Як показує статистика та практичні висновки, лише за останні 2 роки не менше тридцяти підприємств та компаній отримали дозволи на створення залізничної інфраструктури для перевантажувальних терміналів біля кордону.

В даний час працює вже не менше семи логістичних пунктів, при цьому близько дванадцяти нових перебувають у стадії виробництва. Такі дані були озвучені на конференції AGRO UKRAINE SUMMIT, що проходила на початку лютого.

Один із керівників компанії ТОВ “АЛМЕЙДА ГРУП” Михайло Кудухашвілі розповідає про те, що практично на всіх залізничних переходах із Євросоюзу є по кілька терміналів.

 

Сьогодні або вже будуються, або збудовано не менше двох-трьох терміналів на кожному переході між Україною та суміжними країнами ЄС, – додає Кудухашвілі Михайло

 

Найцікавіше полягає в тому, що не менше 70% цих переходів були облаштовані вже після повномасштабного вторгнення. За наявною інформацією, в даний час в Україні функціонують близько шістнадцяти перевантажувальних терміналів, які обробляють зернові вантажі та мають загальну перевалочну потужність понад 1100 вагонів.

Слід зазначити, що з боку сусідніх країн біля нашого кордону працюють близько сорока логістичних хабів. Серед них:

  • Польща – 13;
  • Румунія – 9;
  • Угорщина – 11;
  • Словаччина – 7.

Загалом йдеться про понад п’ятдесят терміналів, які зайняті перевантаженням зернової продукції.

Можна відзначити, що сьогодні обсяги інвестицій, що вкладаються в інфраструктуру на кордоні, дуже великі. Як зазначають експерти, існуючі інфраструктурні можливості знаходяться сьогодні на максимальній потужності.

На кордоні зводяться як великі термінали, так і просто перевалочні хаби, які здебільшого навіть можуть не мати потужностей для зберігання. Останні кілька років з’явилися дуже цікаві кейси, що реалізуються з мінімальними інвестиціями — за 100-150 тисяч доларів.

Їхньою особливістю є той факт, що вони не мають навіть мінімальних ємностей для зберігання, але при цьому виробляють перевалку від 15 до 25 тисяч тонн агропродукції на місяць. Що стосується великих виробництв, то зараз будується об’єкт, у якому передбачено відвантаження залізницею з продуктивністю понад 500 тонн на годину.

 

Думка експертів

Директор ТОВ «АЛМЕЙДА ГРУП» Максим Волченко вважає, що не всі резерви пропускної спроможності залізниці на кордоні використано, оскільки навантаження зернових вантажів на переходи нерівномірне. За його словами, перевезення зерна в пікові періоди до Польщі через Ягодин та Мостиську виглядають на максимумі своїх можливостей.

Однак при організації налагодженої роботи контролюючих служб, інфраструктури та перевізників ці «максимальні» обсяги можна збільшити щонайменше вдвічі. Також керівник зазначає, що деякі переходи “заточені” лише на перевезення інших вантажів, а не аграрної продукції. Тому вони мають потенціал й у перевантаження зерна.

 

«Прикордонний перехід Рава-Руська-Верхрат задіяний виключно на перевезенні глини та вугілля. За два роки війни через вказаний переход не проїхало жодної тонни зернових вантажів. Також ми кажемо, що привабливим виглядає логістика зерна через Румунію. Так, але при цьому через прикордонний перехід Дяково-Халмеу перевозиться лише 1/10 частина українського агроекспорту», – каже Максим Волченко. Однак не для всіх інвестиції у прикордонну інфраструктуру виглядають привабливо у перспективі.

 

Керівник департаменту аграрних питань «Епіцентр Агро» Світлана Нікітюк розповіла, що компанія також розглядала варіанти інвестування у перевантажувальний термінал на кордоні.

Однак згодом від цієї ідеї відмовилися, оскільки важко передбачити ефективність таких інвестицій у довгостроковій перспективі. За словами керівниці, перед будівництвом власного терміналу потрібно розрахувати, чи достатньо зерна для перевалки, коли повноцінно запрацюють усі морпорти. Також слід зважити на технічні можливості підприємства.

Термінал має бути ще й правильно розташований.

 

«Ми дивилися ділянки, де українська сторона може дозволити завантажити навіть шість маршрутів, а польська приймає, на жаль, лише дві. І щоб ти там не ставив, будь-який термінал, а вузьке шийка залишається і далі», – зазначила Світлана Нікітюк.

Будівництво складів для зерна: як агросектор стоїть на варті під час війни

Війна спричинила суттєві зміни у багатьох сферах національної економіки, зокрема, і в аграрному секторі. Стан сільського господарства в роки війни дещо погіршився, але навіть системне та цілеспрямоване знищення портової і зернової інфраструктури не змогло паралізувати галузь, яка продовжує розвиватись. Це стосується і будівництва зернових складів та терміналів.

Роль зернових складів у забезпеченні економіки

Україна багато років поспіль входить до когорти країн, які лідирують у рейтингу обсягів експортованого зерна. Мільйони тон зернових культур, що відвантажуються у різні куточки світу, забезпечують розвиток міжнародних аграрних відносин і приносять досить суттєвий обсяг валютної виручки. Наприклад, якщо зерно продається по ціні 6 доларів США за бушель (27,2 кг), то кожна тисяча тон приносить близько 220 тисяч доларів. Нескладно підрахувати, що збільшення обсягів виробництва, яке передбачає стрімкий розвиток складської інфраструктури, матиме позитивні наслідки для економіки.

Будівництво складів під час війни – виклики та переваги

Руйнівні наслідки війни не зупиняють нарощування складського потенціалу. Посівна в умовах війни триває і під час повітряних тривог, а відсутність умов для зберігання вирощених сільгоспкультур призводить до зайвих витрат і зниження рентабельності аграрних підприємств. В Україні найбільшого поширення набули металеві силоси й підлогові сховища з автоматизацією. Альтернативним варіантом можна вважати спеціальні рукави з поліетилену. Їх особливість полягає у можливості організувати зберігання зібраного врожаю безпосередньо на полі.

 

DJI_20241029075557_0192_D-scaled Будівництво складів для зерна: як агросектор стоїть на варті під час війни

Підлогові зернові склади

Серед недоліків складів підлогового типу можна виділити складність реалізації проєктів повної автоматизації та контролю зміни характеристик продукції, високу трудомісткість завантажувальних і вивантажувальних робіт.

Проте сучасні склади дозволяють підвищити надійність зберігання сільгосппродукції, надають можливість безперервно контролювати вологість, температуру та наявність шкідників у зерні. Також вони забезпечують високу швидкість виконання технологічних операцій, захист від птахів, гризунів і при цьому займають мінімум корисної площі.

Популярність автоматизованих складів обумовлена тим, що автоматизація є вигідною альтернативою капітальному будівництву елеваторів, яке потребує чималого бюджету. Незважаючи на те, що автоматизація являє собою складний процес, зважений підхід до реалізації всіх етапів відповідного проєкту дозволяє вийти на прийнятний період їх окупності.

Українські фермери протягом 2023 року зібрали досить непогані врожаї зернових культур, але продаж стримують не надто високі ціни, тому більша частина зібраного збіжжя залишається на складах.

 

image-11 Будівництво складів для зерна: як агросектор стоїть на варті під час війни

«Окрім цього, буде великою проблемою зберігання — у нас залишилося біля 1,5 млн т збіжжя, яке ми не вивезли ще з минулого року й воно перейшло на цей рік… якщо не будемо його експортувати, то проблеми у нас будуть», — додав Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації 

 

Незважаючи на постійні обстріли і руйнівні атаки, земельний фонд та аграрні відносини розвиваються, а провідні оператори українського ринку «не чекають влучної миті» і продовжують будувати нові зерносховища і активно відновлювати пошкоджені об’єкти.

Зернові склади як інвестиція в майбутнє

Багаторічна практика будівництва і експлуатації зернових складів підтверджує прибутковість такого бізнесу, оскільки щорічні врожаї треба якісно зберігати і готувати до продажу, а це можна зробити виключно на сучасному зерновому складі. Отже, якщо суб’єкти, які представляють сільське господарство (аграрії), не володіють власною мережею зерносховищ, вони будуть користуватися послугами однієї з компаній, присутніх на профільному ринку.

Якщо інвестувати у зернові склади і запропонувати виробникам привабливі умови співробітництва, можна розраховувати на стабільний прибуток на багато років уперед. Для підвищення попиту на послуги зернового складу потрібно передбачити, щоб мережа об’єднувала об’єкти різних конфігурацій, які дозволять надавати певні пільги аграріям і зберігати партії у кілька десятків, сотень або тисяч тон продукції в залежності від потреб замовника.