Назад

Чому всі будують зернові термінали в портах та біля кордонів України?

В даний час термінали на західному кордоні будуються практично скрізь, де для цього є можливість. Подібні сухопутні логістичні хаби з моменту повномасштабного російського вторгнення стали своєрідною «відповіддю» на блокування портів України, що допомогло в експорті вагомої кількості агропромислової продукції за останні кілька років.

Як показує статистика, з березня 2022 року по грудень 2023 року за допомогою залізничного рухомого складу було експортовано понад 36 мільйонів тонн агропромислової продукції. При цьому бізнес із урахуванням досить високого попиту збільшив загальну кількість перевантажувальних хабів на західних кордонах України.

Але скільки сьогодні логістичних хабів існує на прикордонних із країнами Європи територіях? Які перспективи на них чекають? Експерти говорять про те, що загальна кількість перевантажувальних терміналів на прикордонних областях України з країнами Євросоюзу за останні кілька років суттєво зросла.

Як показує статистика та практичні висновки, лише за останні 2 роки не менше тридцяти підприємств та компаній отримали дозволи на створення залізничної інфраструктури для перевантажувальних терміналів біля кордону.

В даний час працює вже не менше семи логістичних пунктів, при цьому близько дванадцяти нових перебувають у стадії виробництва. Такі дані були озвучені на конференції AGRO UKRAINE SUMMIT, що проходила на початку лютого.

Один із керівників компанії ТОВ “АЛМЕЙДА ГРУП” Михайло Кудухашвілі розповідає про те, що практично на всіх залізничних переходах із Євросоюзу є по кілька терміналів.

 

Сьогодні або вже будуються, або збудовано не менше двох-трьох терміналів на кожному переході між Україною та суміжними країнами ЄС, – додає Кудухашвілі Михайло

 

Найцікавіше полягає в тому, що не менше 70% цих переходів були облаштовані вже після повномасштабного вторгнення. За наявною інформацією, в даний час в Україні функціонують близько шістнадцяти перевантажувальних терміналів, які обробляють зернові вантажі та мають загальну перевалочну потужність понад 1100 вагонів.

Слід зазначити, що з боку сусідніх країн біля нашого кордону працюють близько сорока логістичних хабів. Серед них:

  • Польща – 13;
  • Румунія – 9;
  • Угорщина – 11;
  • Словаччина – 7.

Загалом йдеться про понад п’ятдесят терміналів, які зайняті перевантаженням зернової продукції.

Можна відзначити, що сьогодні обсяги інвестицій, що вкладаються в інфраструктуру на кордоні, дуже великі. Як зазначають експерти, існуючі інфраструктурні можливості знаходяться сьогодні на максимальній потужності.

На кордоні зводяться як великі термінали, так і просто перевалочні хаби, які здебільшого навіть можуть не мати потужностей для зберігання. Останні кілька років з’явилися дуже цікаві кейси, що реалізуються з мінімальними інвестиціями — за 100-150 тисяч доларів.

Їхньою особливістю є той факт, що вони не мають навіть мінімальних ємностей для зберігання, але при цьому виробляють перевалку від 15 до 25 тисяч тонн агропродукції на місяць. Що стосується великих виробництв, то зараз будується об’єкт, у якому передбачено відвантаження залізницею з продуктивністю понад 500 тонн на годину.

 

Думка експертів

Директор ТОВ «АЛМЕЙДА ГРУП» Максим Волченко вважає, що не всі резерви пропускної спроможності залізниці на кордоні використано, оскільки навантаження зернових вантажів на переходи нерівномірне. За його словами, перевезення зерна в пікові періоди до Польщі через Ягодин та Мостиську виглядають на максимумі своїх можливостей.

Однак при організації налагодженої роботи контролюючих служб, інфраструктури та перевізників ці «максимальні» обсяги можна збільшити щонайменше вдвічі. Також керівник зазначає, що деякі переходи “заточені” лише на перевезення інших вантажів, а не аграрної продукції. Тому вони мають потенціал й у перевантаження зерна.

 

«Прикордонний перехід Рава-Руська-Верхрат задіяний виключно на перевезенні глини та вугілля. За два роки війни через вказаний переход не проїхало жодної тонни зернових вантажів. Також ми кажемо, що привабливим виглядає логістика зерна через Румунію. Так, але при цьому через прикордонний перехід Дяково-Халмеу перевозиться лише 1/10 частина українського агроекспорту», – каже Максим Волченко. Однак не для всіх інвестиції у прикордонну інфраструктуру виглядають привабливо у перспективі.

 

Керівник департаменту аграрних питань «Епіцентр Агро» Світлана Нікітюк розповіла, що компанія також розглядала варіанти інвестування у перевантажувальний термінал на кордоні.

Однак згодом від цієї ідеї відмовилися, оскільки важко передбачити ефективність таких інвестицій у довгостроковій перспективі. За словами керівниці, перед будівництвом власного терміналу потрібно розрахувати, чи достатньо зерна для перевалки, коли повноцінно запрацюють усі морпорти. Також слід зважити на технічні можливості підприємства.

Термінал має бути ще й правильно розташований.

 

«Ми дивилися ділянки, де українська сторона може дозволити завантажити навіть шість маршрутів, а польська приймає, на жаль, лише дві. І щоб ти там не ставив, будь-який термінал, а вузьке шийка залишається і далі», – зазначила Світлана Нікітюк.

Логістика в Україні – зміна фокусу та перспективи створення індустріальних (логістичних) парків

Як, незважаючи на війну, сегмент індустріальних парків отримав поштовх для розвитку? У чому полягає синергія держави, бізнесу та місцевих громад та що перешкоджає більш активному розвитку цього напряму?

 

80 % усіх зареєстрованих індустріальних парків зараз перебувають на холді: на етапі концепції або просто мають реєстрацію (тут також включено парки на тимчасово окупованих територіях), – про це каже Максим Лозовський, комерційний директор індустріальних парків “Формація”.

 

У Міністерстві економіки визнають, що розвиток індустріальних парків гальмують високу вартість заходів щодо їх облаштування та будівництва об’єктів суміжної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо).

В Україні технічної допомоги від держави практично завжди досить недостатньо. Усі ці речі, які зараз частково почали впроваджуватись на рівні держави, з погляду реалізації незначні. Наприклад, у Туреччині, якщо реєструється індустріальний парк, держава повністю бере на себе всі технічні витрати на підведення всіх комунікацій, доріг, мереж тощо.

Там немає жодних граничних сум: зареєстрували парк, є потенційний резидент, держава виділяє таке фінансування, яке потрібне, щоб закрити всі технічні витрати. В Україні, на жаль, такого нема. Від місцевих громад є лише часткова допомога на рівні прокладання комунікацій.

Наразі державне агентство UkraineInvest розробило інтерактивну карту індустріальних парків України. При спілкуванні з потенційними інвесторами вона показує цікаві локації, насамперед індустріальні парки для розміщення іноземних заводів.
Звичайно, іноземним підприємцям цікавіше будувати заводи в індустріальних парках поблизу кордонів із країнами ЄС та маючи всі податкові пільги щодо прискореної окупності бізнес-проектів.

Потужним драйвером для розвитку ІП в Україні став Законопроект №5688 із змінами до Закону України №5018-VI «Про індустріальні парки», підписаний Президентом України 21.06.22.

Сьогодні на законодавчому рівні прийнято безпрецедентні для України стимули розвитку індустріальних парків. Компенсуються інвестиції в інфраструктуру девелопера, який будує промисловий парк, а учасникам надаються суттєві податкові стимули.

 


 

Преференції:

  • повна або часткова компенсація процентної ставки за кредитами на облаштування та провадження господарської діяльності;
  • надання коштів на безповоротній основі для облаштування парків, забезпечення будівництва об’єктів суміжної інфраструктури;
  • компенсація витрат на приєднання до інженерно-транспортних мереж;
  • звільнення від податку на прибуток на 10 років;
  • пільги щодо податку на нерухомість;
  • звільнення від ПДВ за ввезення нового обладнання;
  • звільнення від ввізного мита для нового обладнання;
  • звільнення від податку на нерухомість за будівлі промисловості.

 


 

Нарешті, уряд прийняв нормативну базу, яка, по-перше, дає податкові пільги резидентам індустріальних парків, що є досить непоганим стимулом для компаній. І по-друге, уряд запровадив механізм компенсації капітальних інвестицій резидентів в інфраструктуру.

 

Це важливий крок, оскільки в розвинених країнах індустріальні парки інвестує сама держава. У нас це належить приватному власнику, і це певною мірою гальмує розвиток, — коментує Віктор Довгань, керівник проекту Індустріальний парк «Мостиський сухий порт».

 

Ще один важливий крок із боку держави – збільшення фінансування на ІП, яке заплановано на 2024 рік

У проекті бюджету на 2024 рік закладено 1 мільярд гривень на програму підтримки індустріальних парків. Це сталося вперше в історії України. Ця програма мала запрацювати ще 2022 року, але війна внесла корективи до пріоритетів, зазначили у Міністерстві економіки.

Ці кошти можуть використовувати керуючі компанії індустріальних парків згідно з певними лімітами за наявності керуючої компанії, звітності про роботу ІП, актів виконаних робіт із підведення мереж та облаштування ділянок під вхід інвесторів.

По суті, це така субвенція для ІП: ще жодного разу керуючі компанії індустріальних парків грошей від держави не отримували.

Ще один важливий крок, який має стимулювати ринок – страхування військових ризиків від Експортно-кредитної агенції України, а також програми міжнародних страхових установ – американських, японських, європейських країн.

Франція заявила, що страхуватиме своїх підприємців, які інвестуватимуть в Україну, від військових ризиків. Страхуватиме державна страхова компанія Франції Bpifrance Assurance Export. Також таке рішення ухвалила влада Німеччини та Польщі.

Німеччина справді завдає тону та прикладу для інших країн ЄС. Звичайно, це позитивно вплине на залучення іноземних інвестицій. Близько 0,5-1 млрд. євро інвестицій очікується цього року, якщо французькі та німецькі підприємці почнуть активно розвивати свій бізнес та будувати заводи в Україні, користуючись цими урядовими гарантіями.